Різдвяне Пастирське Послання
Ієрархів Української Католицької Церкви в Канаді 2008 р. Б.

Христос Раждається! Славіте Його!

Всесвітлішому духовенству, монашеству та Преподобним сестрам, семінаристам та возлюбленим в Христі вірним Української Католицької Церкви в Канаді

У 387 році в місті Антіохія священик на ім’я Іван (який пізніше стане Царгородським Архиєпископом, і увійде в історію як Хризостом або «Золото-устий») звернувся до вірних, що зібралися в його місцевій церкві у празник Різдва Христового:

Я споглядаю нове і дивне таїнство! Мої вуха відкликаються на пісню пастухів, і в них звучить не якась тиха мелодія, але дзвінкий небесний гимн. Ангели співають! Архангельські голоси зливаються у гармонії! Херувими радісно славословлять! Серафими вихваляють Його славу! Усі єднаються, щоб оспівати цей величний празник, бо ми споглядаємо Божество тут на землі і людину в небесах. Той, що є над нами, задля нашого спасіння зійшов серед нас, а ми з низин піднеслися завдяки Його божественному милосердю.

Співаючи «Бог предвічний народився» у своїх домах, парафіях та спільнотах, ми споглядаємо предвічного Бога, який народився на землі спасіння нашого ради – щоб людський рід міг повторно народитися в Бозі. Саме це є таїнством Різдва! І сьогодні радість цього таїнства для нас, українців католиків у Канаді, є точно така сама, як була для згаданих грекомовних християн, котрі святкували Різдво більше, ніж 1600 років тому.

Свято Різдва є нове, бо з року в рік ми щораз глибше занурюємося в Таїнство Христа – починаючи від наших перших традиційних українських Святвечорів, котрі ми, як діти, захоплено переживали з широко відкритими очима; й аж до похилого віку тих серед нас, які вітають кожен Святвечір мирною і благословенною посмішкою людини, яка вміє оцінити Божу доброту і благодать. Різдво завжди залишається новим, бо коли ми виростаємо і наше життя змінюється, ми маємо нові нагоди переживати народження Бога на землі, як подію, що торкається нашого життя в різноманітні і несподівані способи.

Воно є дивне, бо ми ніколи не зрозуміємо, як безконечний і вічний Бог зволив стати одним з нас; як «Той, що є» народився і став тим, ким не був – людиною, і водночас залишився тим, ким є завжди – Божеством. Ми ніколи не перестанемо дивуватися, як Один і Нероздільний Бог у той самий час є Трьома Особами, і як Друга Особа Божа, Вічне Боже Слово, народився від Діви в місті Вифлеєм.

«І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля» (Мт. 2,6). Про це водночас найменше і найбільше з юдейських міст св. Іван Золотоустий так виголошує: «У цей день Вифлеєм стає схожим на небо; чує від зірок спів ангельських голосів; і замість сонця обіймає собою Сонце Правди».

В день цього свята кожне мале і велике місто «стає схожим на небо»: від Вифлеєму до Антіохії, від Риму до Константинополя, від Києва до Львова, від Сіднея, Нової Шотландії до Ванкуверського острова і далі. Всюди, де б ми не засвітили різдвяну свічку і заспівали наші улюблені колядки, ми впускаємо світло Сонця Правди в наші оселі та спільноти, і ангельські голоси стають нашими голосами, бо ж ми так само славимо Спасителя, який знову народився для нас.

Це «нове і дивне таїнство» є для нас завжди присутнім знаком надії. Насправді, дуже правильним і відповідним є те, що Різдво Христове святкується, коли світський календарний рік приходить до завершення і дні поступово стають довші. Через призму Різдва ми можемо озирнутися на минулий рік з його труднощами і викликами, фінансовими негараздами і прикрощами, й поза своїми земними турботами побачити сяйво надії та відновлення, яке приносить новонароджений Спаситель. Коли ми святкуємо народження нашого Спасителя, ми здатні побачити свої втрати, хвороби, жертви і смутки у новому світлі.

Водночас ми можемо оцінити численні моменти радости та благословення, які дарував нам Господь впродовж року – особливо пережиття таких святкових для родини та громади подій, як хрещення, одруження або священичі свячення. Ми можемо не сумніватися про майбутні блага, які Господь ще готує для нас. Оскільки зараз зима, ми особливо пам’ятаємо про тих, що живуть у злиднях, щоб їм нічого не забракло в цю радісну пору.

У цей спосіб ми, ваші Єпископи, вітаємо кожного з вас цією благовістю радости і надії, щоб ми усі разом, дорогі браття і сестри, єдиними устами і єдиним серцем заспівали разом з ангелами: Слава Богу на висотах, а з пастухами закликали до світу: і на землі мир людям Його благовоління (див. Лк. 2,14)

Благословення Господнє на Вас!

Віддані Вам у Христі,

+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Митрополит Архиєпископ Вінніпезький
+ Михаїл Бздель, ЧНІ, Митрополит Емерит
+ Михаїл Вівчар, ЧНІ, Єпарх Емерит Саскатунський
+ Северіян Якимишин, ЧСВВ, Єпарх Емерит Нью-Вестмінстерський
+ Корнелій Пасічний, ЧСВВ, Єпарх Емерит Торонтонський
+ Давид Мотюк, Єпархіяльний Єпископ Едмонтону
+ Степан Хміляр, Єпархіяльний Єпископ Торонта
+ Кен Новаківський, Єпархіяльний Єпископ Нью-Вестмінстера
+ Браєн Байда, ЧНІ, Єпархіяльний Єпископ Саскатуну